Виступ Голови Профспілки працівників освіти і науки України Георгія Труханова на ІІІ З’їзді освітян

Повний виступ Голови Профспілки працівників освіти і науки України Георгія Труханова на ІІІ З’їзді працівників освіти 28 жовтня 2011 року.

Шановні колеги!

Освіта – це право людей, їх суспільне благо, яке дозволяє у повній мірі реалізувати свій потенціал на всіх етапах життя, краще зрозуміти свою громадську роль. Якісна освіта є джерелом творчості і таланту людини, сприяє особистісному та професійному вдосконаленню, культурному, демократичному, соціальному, економічному, екологічному розвитку суспільства в цілому.

Сьогодні питання про доцільність вузької спрямованості освіти, що зводиться лише до навчання учнів, як майбутніх кваліфікованих працівників, поставлено під сумнів. Роль освіти набагато ширша за модель «замовник-виконавець». Освіта сьогодні – це також соціальний стабілізатор держави.

Саме на цьому наголошувалося під час проведення шостого Всесвітнього конгресу Інтернаціоналу освіти, що відбувся у липні цього року, за участю делегації освітянської профспілки України.

Прийнята конгресом резолюція закликає уряди країн співпрацювати з організаціями вчителів і викладачів на основі соціального діалогу та колективних переговорів. Співпраця сприяє створенню гідних умов праці педагогів, створенню системи захисту здоров’я і безпеки праці, забезпеченню привабливої, конкурентної заробітної плати та постійного професійного розвитку самих педагогів, а також створенню надійного і справедливого пенсійного забезпечення.

На жаль, в Україні сьогодні, як і в попередні роки, рівень соціального захисту освітян залишається недостатнім. Розмір оплати праці більшості педагогів не забезпечує мінімальні норми відшкодування витрат їх фізичної та розумової енергії, не кажучи вже про стимулювання до поліпшення якості роботи.

Низькі заробітки підривають престиж освіти, не сприяють підвищенню авторитету вчителів, викладачів, формують негативне відношення молоді до навчання. Вони не відповідають суспільному значенню праці педагогів, а також не узгоджуються з нормами чинного законодавства.
Всі реформи в освіті та стратегічні завдання щодо змісту, якості роботи, впровадження найновіших технологій можуть бути реалізовані лише через науково-педагогічних працівників, викладачів, учителів, вихователів, керівників освітніх закладів. Їхній інтелектуальний і, особливо, моральний потенціал, рівень загальної культури, професійних знань, умінь, навичок, творчий підхід до справи – ось визначальні фактори розвитку та ефективності надання якісних освітніх послуг.

Педагогічна діяльність вимагає особливих природних здібностей – комунікативності, професійної проникливості та інтуїції, емоційної стабільності, креативності та здатності впливати на іншу особистість.

Разом з тим, складовими успіху педагогів є високий професійний рівень та постійне підвищення компетентності. Лише за цих умов може бути забезпечена передача знань учням, студентам. Тоді педагог може бути носієм культури і суспільних цінностей, провідником ідей державотворення та демократичних змін.

Чинне трудове законодавство та закони в галузі освіти визначили нормативи щодо розміру заробітної плати працівників освіти. При цьому частково враховано норми Рекомендацій ЮНЕСКО про статус вчителя щодо забезпечення відповідності величини заробітної плати педагогів заробітку працівників інших професій, що відображено у ст. 57 закону «Про освіту»: середні посадові оклади педагогічних працівників мають бути не нижчі середньої, а науково-педагогічних працівників – подвійної заробітної плати в промисловості. Унормовано також умови оплати праці інших категорій учасників навчально-виховного процесу – спеціалістів та допоміжного персоналу.

На сьогодні, посадові оклади цих працівників, як і впродовж попередніх років, не сягають навіть половини передбаченого законодавством рівня, складаючи відповідно 40 та 35 % необхідної величини. Вжиті цього року заходи щодо перегляду заробітної плати освітян, як і інших бюджетників, є нічим іншим, як індексацією заробітної плати.

Недостатнє оцінювання праці не спонукає до розвитку особистості. Цьому не сприяють і правила, за якими здійснюється атестація педагогів – цей важливий етап оцінки якості їхньої праці. Існує нагальна необхідність у забезпеченні більш демократичних підходів до процесу атестації, які повинні стимулювати до професійного вдосконалення. Саме такими критеріями керувалася Профспілка, опрацьовуючи пропозиції щодо удосконалення чинного положення про атестацію.

Водночас державою повинно бути забезпечено гарантоване якісне підвищення кваліфікації не рідше одного разу на 5 років. Також створені сприятливі умови для виконання педагогом обов’язків щодо постійного підвищення професійного рівня, педагогічної майстерності, загальної культури.
Післядипломна педагогічна освіта має бути більш персоніфікованою. Це надасть можливість кожному педагогу оновити, удосконалити, поглибити своєю професійну підготовку в прийнятний для нього спосіб – дистанційно чи із застосуванням нових інформаційних технологій. Актуальним залишається питання забезпечення постійного доступу до мережі Інтернет кожного педагога.

Існує нагальна необхідність запровадження змін не лише у післядипломну професійну освіту, але й у первинну підготовку педагога. Зокрема, доцільно готувати вчителів для сільської школи за кількома спеціальностями. Потребують спеціального навчання вчителі для роботи в малокомплектних школах тощо.

Гострою є проблеми удосконалення пенсійного забезпечення педагогів. У ході реформування пенсійного законодавства так і не знайшли практичного втілення численні законопроекти та положення Національної доктрини розвитку освіти щодо встановлення пенсій педагогам на рівні 80-90 % заробітної плати.

Успіх вирішення нагальних проблем галузі, її працівників значною мірою залежить від ступеню забезпечення державою покладених на неї законодавством функцій щодо фінансування – а саме виділення видатків на освіту в обсягах, що відповідають статті 61 Закону України «Про освіту» та науково-обґрунтованого їх розподілу між бюджетами усіх рівнів. На наступний рік обсяги загального фонду бюджетів усіх рівнів на освіту, без урахування спеціальних коштів, складають половину передбачених законом. Тому лише пріоритет реальний, а не декларований, надасть нову якість освіти.

Відповідні пропозиції окреслених проблем були висловлені та схвалені у ході обговорення проекту Національної стратегії розвитку освіти в Україні на засіданні секції «Управління та економіки освіти».

Сподіваємося, що їх врахування в остаточній редакції документу та подальша реалізація слугуватимуть підвищенню якості та конкурентноспроможності освіти, вирішення стратегічних завдань, що стоять сьогодні перед національною системою освіти.

Дякую за увагу!